Комунальний заклад "Губиниський заклад загальної середньої освіти (опорний заклад)"

 

1. Діти з РАС, їх сильні та слабкі сторони.

Розлад аутистичного спектра – це загальне порушення розвитку, що має неврологічну природу, і характеризується такими групами порушень як:

- стійкий дефіцит соціальної комунікації та соціальної взаємодії;

- обмежені повторювальні дії, інтереси та діяльність (у т.ч. сенсорні дисфункції).

У психолого-педагогічному вивченні дітей з аутизмом важливо зосереджуватися на особливостях їхньої унікальної психічної організації.

В цілому при РАС має місце асинхронний варіант психічного розвитку, його виражена нерівномірність. Так, підвищені здібності в окремих обмежених областях - музиці, математиці, живопису - можуть поєднуватися з глибоким порушенням звичайних життєвих умінь і навичок.

Ці діти мають свої сильні та слабкі сторони.

До найхарактерніших проявів розладів аутичного спектра відносяться:

-         Уникання емоційних контактів з іншими людьми, навіть із близькими. Нездатність до комунікації, соціальної взаємодії з дорослими та однолітками.

-         Оточенню дуже складно привертати  їх увагу. Ці  діти уникають контакту очима, не здатні виразити свій емоційний стан та зрозуміти емоційний стан інших .

-         Спостерігається затримка у розвитку мовлення.

-         Характерна схильність до стереотипних самостимулювальних дій (розгойдування всім тілом, викладання предметів акуратними рядами, повторення певного звука або слова тощо) така дитина виявляє протест до найменших змін в організації її життя. Можливі характерні афективні спалахи, прояви агресії. Особливо в незнайомій ситуації, коли щось не виходить, або порушується звичний для неї порядок речей або дій.

-         Обмежені або відсутні навички самообслуговування.

-         Діти з РАС переважно не використовуть предмети за їх прямим призначенням, не граються з іграшками, як звичайні діти. 

Та водночас діти з РАС  мають свої переваги, які мають надцінний характер.

Серед  сильних сторін можна виділити:

• схильність до впорядкованості, завершеності, структурованості;

• кмітливість, переважання невербального інтелекту;

• високорозвинена механічна пам’ять;

• здатність до запам’ятовування знакових систем (насамперед мови програмування);

• здатність бездоганно та без відволікань виконувати ті дії, яких навчені;

• високорозвинена здатність орієнтуватись у просторі й часі;

• тонке відчуття емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким і як можна поводитись.

Спрямованість на сильні сторони дитини є цінним орієнтиром, з огляду на те, що важливо бачити будь-яку дитину всебічно, щоб вміти налагоджувати з нею взаємодію, спираючись на її уміння і переваги, а також використовувати їх як мотиватори для активізації різних видів розвивальної для неї діяльності.

Подобається